Бердичів та околиці, ~100 км, XC
Приблизно, асфальт: 10%, бруківка: 25%, грунт/гравій: 65%
Маршрут:
Strava,
GPX-файл
Трек пройденого маршруту: Strava,
GPX-файл
🏛️ Бердичів
Бердичів лежить на березі річки Гнилоп'яті, притоки Тетерева, за 44 км на південь від Житомира.
Територія, на якій розміщене місто, заселена ще в II тисячолітті до н. е. Тут виявлено поселення доби бронзи та залишки двох поселень черняхівської культури.
Деякі дослідники історії міста вважають, що його назва походить від слов'янського слова «бердо» — урвище, або ж від власного імені Бердич.
Інші — від слова берда — так називали бойову сокиру у слов'ян.
Тому на гербі сучасного Бердичева зображено бойову сокиру — бердиш — та жезл бога торгівлі Меркурія, що символізує минуле міста як одного з основних центрів торгівлі.
Ймовірною версією теж є походження назви від тюркського племені берендичів, котре заселяло навколишні терени будучи васалами київських князів.
Пам'ятник жертвам Голодоморів
Всеукраїнський санктуарій Матері Божої Святого Скапулярію
Wikipedia
🏛️ Червоне
Через селище тече річка Горбатка, права притока Пустохи.
Колись на Україну нападали татарські орди, багато сліз і крові пролилося, відбулася велика січа,
і коли ясний місяць освітив поле бою, то все було у вогняному кольорі. З того часу й називають Червоне — Червоним.
Палац Ґрохольських-Терещенків. Жіночий монастир Свято - Різдва Христового
Wikipedia
🏛️ Котівка
Засноване в 1805 році (за іншими даними — до 1765 р.). Перше поселення з'явилося на березі р. Пустоха. Згодом кількість жителів і площа поселення стала зростати.
Гранітний кар'єр
🏛️ Андрушівка
Розташоване у південно-східній частині області, на берегах річки Гуйви, за 47 км від обласного центра міста Житомира.
Територія сучасної Андрушівки була заселена вже в 1-му тисячолітті до нашої ери.
Неподалік міста були знайдені знаряддя праці доби бронзи, виявлено залишки ранньослов'янського населення черняхівської культури.
Етимологія топоніму Андрушівка є напівпереказовою.
За розповідями давніх старожилів село раніше знаходилось в іншому місці (поблизу теперішнього місцерозташування), в урочищі Кучогори, де були залишки давнього поселення.
Пізніше на місці цих руїн розташовувалось церковне поле. Тут же був будинок і подвір'я господаря, який, за переказами, називався Кучогорським або Кучогором.
Один із синів Кучогорського по імені Андрій, або як його називали ласкаво Андрусь,
переніс село на теперішнє місце і назвав його на честь себе — Андрусовка.
Подеколи саме польськими впливами у добу, коли селом володіли шляхтичі, пояснюється зміна у назві села «с» на «ш», тобто на Андрушівку.
Палац Бержинських-Терещенків
Wikipedia
Кафе foRest мітінг-поінт
🏛️ Гальчин
Розташоване на лівому березі річки Гуйва, за 23 км від залізничної станції Брівки. Прилягає до південної околиці районного центру. Відоме з 1683 року.
Свято-Покровський Храм
🏛️ Городківка
Селом протікає річка Гуйва.
За одним із переказів, село існувало в добу Київської Русі і мало назву Китайгородок.
Городище було обкопане ровом, сліди якого збереглися до нашого часу.
Стіни з частоколу обплітали лозою, яку тут називали китою. Звідси й назва — Китайгородок.
Мабуть, у другій половині XIX століття цей переказ чув і Л. Похилевич, якому назва стала відомою «по преданию местных жителей».
Костел Святої Клари
Wikipedia
Ріки
Маршрут експериментальний, його я малював у Strava, на базі heatmap,
також використовував супутникові знімки Google maps.
Ідея полягала в тому, щоб визначити цікаві місця в районі, який можна було б з'єднати маршрутом,
який я хтів прокласти, якомога далі від асфальтних доріг з інтенсивним трафіком.
Майже все вийшло, окрім того, що на маршруті було багато бруківки, але її неможливо було уникнути, об'їхати,
при наявності тих даних якими я володів, та не хотілось їхати тими ж місцями в реверсі.
Отже, якщо б я узяв MTB замість Gravel, було б трохи краще, але й так вийшло добре.
Андрій зі мной не згоден, йому краще на Gravel.
Отже, побачили всі заплановані пам'ятки, описані в маршруті.
Дуже радує те, що пам'ятки історії потроху відновлюються.
Всі експтлуатуються, тож згодом ми їх можемо побачити в ще кращому стані.
Це обов'язково приверне туристів, як внутрішніх, так і іноземних, але треба робити дороги.
Перша частина маршруту, який починається в Бердичеві асфальтом, це під'їзд до санктуарію з різних сторін, роблячи кільце навколо.
Далі продовжується полями з темним грунтом.
Згодом, за лісхозом, маршрут продовжується чудовим лісом.
Спочатку нас зустрічає багнюка, прийшлось і дещо пройтись.
А далі – дуже цікаві ґрунтові доріжки лісом, у кращіх традиціях крос кантрі,
польові грунтовки, які закінчуються в Андрушівці.
Після першої, доволі легкої, друга половина маршруту вже превалює бруківкою, щебенем,
місцями пісками та укатаною як асфальт землею, не завжди рівною.
Друга частина важче, але закінчується вона приємною стежкою через ліс, майже до фінішу.
З магазинами у другій частині дуже погано. Місця малонаселені.
Взагалі, сподобалось, але якщо би взяв Scalpel, отримав би більше задоволення 🙂.
Як і в Рівненській області, зустріли в полях окрім корів ще й багато коней.
І не тільки в полях, в населених пунктах вони вправно виконують свою роль у транспортуванні людей та товарів.
Мета досягнута. Катнули гарно, поспілкувались, пофоткали, дещо зняли дроном.
Можна надалі планувати схожі виїзні маршрути, де ще не їздили, схожим чином.
Велика подяка тим хто відгукнувся на цю авантюру, а саме Андрію,
який давно вже чув від мене про наміри щодо Бердичівського району, та першим відгукнувся на пропозицію катнути.
А також Славі та Віталіку, які теж не вагались, і на своїх MTB-роверах розділили цей маршрут.
